Авгієві стайні
Вперше згадуються старогрецьким істориком Діодором Сіцілійським (І ст. до н. е.), який викладає міф про Авгія – царя Еліди, сина бога сонця Геліоса. Авгій мав кілька тисяч голів худоби, стійла якої не чистилися протягом З0 років. Геракл, перепинивши течію річки Алфей, спрямував її на стайні, що були очищені в такий спосіб за один день. Це був сьомий подвиг Геракла.
У переносному значенні вираз стали вживати ще античні письменники (Сенека, Лукіан та ін.), характеризуючи безладдя, запущені справи.
Авель
За біблійною легендою (Буття, 4), син Адама і Єви, вбитий рідним братом Каїном. Ім'я Авеля здавна вживається в літературі як символ невинної жертви.
Аврора
У римській міфології Аврора — богиня ранішньої зорі. У образній і поетичній мові взагалі синонім ранішньої зорі. Вираз «рожевоперста Аврора» увійшло до літературної мови із творів Гомера. У грецькій міфології їй відповідає Еос.
Агнець Божий
Перші слова католицької молитви. У християнській міфології – символ смирення і покірності. У сучасній літературі цей вислів часто вживається з метою досягнення сатиричного ефекту при зображенні безвольних і нерозумних людей.
Адам
Давньоєврейською мовою означає "людина". Це ім'я йому дав Бог, а от ім'я жінці дав Адам: "І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого" (3: 20). Ім'я Єва по-давньоєврейськи — "життя", "жива". Адам, за велінням Бога, давав назви в усьому живому на землі: "І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині" (2: 20).
Адам — це перша людина, це й людина, одурена змієм, через яку все людство втратило можливість жити в райському саду і змушене було зазнавати віками праці важкої, хвороб і злигоднів, — ось ті значення, які вкладають в це ім'я, коли його вживають у переносному або в широкому, узагальненому значенні:
Що діяти з обдуреним Адамом?
Устань, мудрець, віщуй, не проклени.
(А. Малишко)
Адамове ребро, Адамове реберце
Так жартівливо часом називають жінку.
Ось як описано в Біблії створення жінки: «І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, — і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: "Оце тепер вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого"» (2: 21-23).
Адамові діти
Нащадки Адама, рід людський. Цей вислів став крилатим у нас завдяки Шевченковій поемі "Сон", де є такі слова:
Усі на сім світі —
І царята, і старчата
— Адамові діти.
Альбіон
Стародавня назва Британських островів, яка зустрічається ще в античних авторів (зокрема, у Птомелея). У наші дні це слово вживається здебільшого з іронічним забарвленням.
Альфа і омега
Початок і кінець. Перша і остання букви латинського алфавіту.Звідси й значення цього виразу: початок і кінець, все, що є. (З Біблії, Апокаліпсис, 1,8; 2,3: "Я єсмь альфа і омега, початок і кінець, – каже господь", і далі: "...Голос, ніби сурма, що говорив: "Я єсмь альфа і омега, перший і останній" (1, 10).
Аннібалова клятва
Римський історик Полібій (II ст. до н. е.) розповідає, що коли майбутньому карфагенському полководцеві Аннібалу (Ганнібалу, 247-183 до н. е.) сповнилося 10 років, батько примусив його поклястися завжди бути непримиренним ворогом Риму. Аннібал додержав клятви. Не раз він завдавав римському війську тяжких поразок. Зазнавши розгрому і переконавшись у неможливості продовжувати боротьбу. Аннібал покінчив життя самогубством.
У переносному значенні – тверда рішимість боротися до кінця.
Ім'я Аннібала вживається на означення відважного полководця.
Антей
За грецькою міфологією Антей — велетень, володар Лівії, син бога моря Посейдона і богині землі Геї. Викликав на бій усіх, хто з’являвся у його володіннях, і був непереможним, доки торкався матері-землі. Задушив його Геракл відірвавши від землі. Міф цей наданий грецьким письменником Аполлодором в «Бібліотеці». Образ Антея використовується, коли говорять про силу, якою людина володіє, якщо він пов’язаний з рідною землею, рідним народом.
Аполлон
Крилатими стали назви багатьох давньогрецьких богів. Одним із найшанованіших богів Стародавньої Еллади був Аполлон. Бог сонячного сяйва і музики, син Зевса, Аполлон мав також інші наймення (Срібнолукий, Феб). Грецькі скульптори зображували Аполлона у вигляді прекрасного юнака з луком або лірою в руках. І в сучасній мові з Аполлоном іноді порівнюють дуже вродливих людей.
Нечуй-Левицький так малює зовнішність одного з своїх героїв: «Несподівано перед нею (Настусею) став, ніби живий, Павлусь серед зали, міцний, дужий, пишний, неначе олімпійський бог, з красою Феба... з такою красою, якої вона й досі ніде не бачила».
Аполлон був героєм кількох грецьких міфів. Він переміг жахливого дракона Піфона, який переслідував колись його матір. Усі боялися дракона, що жив у глибокій гірській ущелині. Скелі тремтіли, коли він скручував кільцями свій вкритий блискучою лускою хвіст. Розлютився Піфон, побачивши в небі колісницю Аполлона, і вже збирався кинутися на сонячного бога, та в цю мить задзвенів срібний лук, і золота стріла тонко проспівала в повітрі пісню смерті. Роєм полетіли Аполлонові стріли на Піфона, і кожна влучила в потвору. Ще мить — і мертвий дракон лежав перед переможцем. Аполлон закопав тіло Піфона в землю і на місці своєї перемоги збудував святилище Оракул.
Аргонавти
Герої одного з найдавніших грецьких міфів, що розповідає про пригоди кількох сміливців, які на кораблі "Арго" вирушили в Колхіду за золотим руном. Похід був надзвичайно важким, тому в переносному вживанні слово "аргонавти" означає: сміливі мандрівники, першовідкривачі.
Аргус
За грецькою міфологією Аргус — стоокий велетень, уособлення зоряного піднебіння, син Геї. Богиня Гера змусила його стерегти Іо, кохану свого чоловіка Зевса, як він перетворив на корову, щоб вберегти від гніву ревнивої дружини. Гера випрохала у Зевса корову і приставила до неї Аргоса, який пильно стеріг її — лише два ока у нього водночас закривалися, інші булі відкриті і стежили за Іо. Лише Гермесу вдалося його вбити. Гера перенесла очі Аргоса на пір’я павича. Ім’я Аргуса стало прозвиськом для пильного і невсипущого вартового. За іншою легендою, стоокий Аргус втілює зоряне піднебіння.
Аристократія духу
Вираз датського письменника і філософа Хенріка Стеффенса (1773-1845), яким він схарактеризував прихильників ідеолога німецького романтизму Августа-Вільгельма Шлегеля. У переносному значенні "аристократ духу" – людина з високим інтелектуальним розвитком.
Аріаднина нитка, нитка Аріадни
За грецькою міфологією Аріадна — донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Колі на острів Крит з Афін разом із хлопцями, приреченими на поживу Мінотаврові, прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася у нього. Мінотавр знаходився у Лабіринті — палаці з такою кількістю переходів, що із нього було неможливо вибратися. Аріадна дала Тесею клубок ниток, які він розмотував, входячи до Лабіринту. Вбивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної нитки (Овідій, Метаморфози). У переносному розумінні нитка Аріадни — шляховказівна нитка, можливість, що допомагає вийти із скрутного положення.
Аркадія Аркадія
Область в центральній частині Пелопоннесу. У античній літературі і пізніше (головним чином в пасторалях 16—18 ст.) Аркадія зображувалася райською країною з патріархальною простотою устрою. У переносному розумінні — щаслива країна.
Астрея, часи Астреї
Астрея – друге ім'я богині справедливості Діке (дочки Зевса і Феміди), що жила на землі у золотому віці, а пізніше покинула її.
У переносному вживанні "часи Астреї" – щаслива пора.
Атлантида
З глибокої давнини, з творів грецького філософа IV ст. до н. є. Платона дійшли до нас перші відомості про Атлантиду — великий острів в Атлантичному океані, на якому була могутня й багата держава. Мешканці Атлантиди начебто прогнівили богів, і тоді Зевс затопив острів хвилями океану. У наш час вчені різних країн зацікавилися розповіддю Платона, яку багато століть вважали казкою. Різні дослідники намагаються ототожнити Атлантиду то з Канарськими островами, то з островом Критом у Середземному морі, припускаючи, що частина густо заселеного суходолу могла раптом опуститися в море після сильного землетрусу. Підводні експедиції час від часу шукають руїни Атлантиди на морському дні.
У переносному значенні Атлантида — прекрасна заповітна країна, а шукання Атлантиди — самовіддані спроби зробити відкриття. Леся Українка писала в поезії «О, знаю я, багато ще промчить...»:
"Не раз я з кораблем на дно піду, Шукаючи нової Атлантиди."
Велика поетеса говорить тут про безнастанний творчий пошук, без якого немислима справжня поезія.
Афродіта
Богинею краси й кохання в давньогрецьких міфах була Афродіта (римляни називали її Венерою). Афродіта народилася з шумовиння морських хвиль, і легкий вітерець приніс її на острів Кіпр. Тому богиню кохання часто називають Кіпрідою. Афродіта — найвродливіша з усіх богинь, і не дивно, що прекрасних жінок порівнюють із нею.
Афродіта щедро винагороджує тих, хто її шанує. Цікаву історію розповідали в давнину про славнозвісного кіпрського скульптора Пігмаліона.
П’ята Ахіллеса
У грецькій міфології Ахіллес (Ахілл) — один із найсильніших і хоробріших Героїв; він оспіваний в «Іліаді» Гомера. Післягомерівський міф, переданий римським письменником Гігіном, повідомляє, що матір Ахілла — богиня Фетіда, бажаючи зробити сина безсмертним, занурювала його у священні води річки Стікс. Лише п’ята, за яку Фетіда його тримала, не торкнулася води і залишилася вразливою. У цю п’яту Ахілл і був смертельно поранений стрілою Паріса. Звідси виник вираз «п’ята Ахіллеса», що вживається у значенні: слабке, вразливе місце.
Багатий, мов Крез
Дві з половиною тисячі років тому в Лідії — державі на західному узбережжі Малої Азії царював Крез, який зібрав у своєму палаці незліченні скарби. Слава про них пішла далеко по світу, і з того часу в багатьох мовах стали вживати вислів: «Багатий, мов Крез». І навіть саме ім'я Креза набрало переносного значення: фантастично багата людина.
Барон Мюнгаузен
Цей крилатий вислів походить від імені саксонського барона Карла-Фрідріха-Ієроніма фон Мюнхгаузена (1720-1797), автора "Путівника для веселих людей" (1781) – збірки оповідань про неймовірні пригоди та фантастичні подорожі. Особливо популярним ім'я Мюнхгаузена стало після появи "Оповідань барона Мюнхгаузена про його незвичайні мандрівки і воєнні пригоди в Росії" (1786) англійського письменника Р. Распе. Того ж року Г. Бюргер перекладає цей твір німецькою мовою. К. Іммерман у чотиритомному сатиричному романі "Мюнхгаузен" (1838- 1839) знов звертається до цього образу. Оповідання про пригоди Мюнхгаузена неодноразово видавалися в різних країнах у переробках для дітей.
У переносному значенні Мюнхгаузен – веселий брехун і хвалько; людина, що втратила почуття міри.
У переносному значенні Мюнхгаузен – веселий брехун і хвалько; людина, що втратила почуття міри.
Беатріче
У книзі "Нове життя" (1292) великий італійський поет Данте Алігієрі оспівав флорентійку Беатріче Портінарі, ідеалізований образ якої став одним з центральних у його творчості. У переносному значенні Беатріче – предмет чистого й вірного кохання.
Безплідна смоківниця
Вислів про бездітну жінку, а також про тих людей, чиї справи не приносять результатів. (Євангеліє від Матвія, 21, 19)
Біла ворона (Крук)
Вислів із 7-ї сатири староримського поета І-II ст, н. е. Ювенала:
Царства дає він [випадок] рабам, полоненим – тріумфи,
Тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон.
Білі ворони – альбіноси – надзвичайно рідко зустрічаються в природі, тому й виникло таке порівняння.
У наш час вираз "біла ворона" означає не тільки незвичайну людину, але й рідкісне явище.
Царства дає він [випадок] рабам, полоненим – тріумфи,
Тільки щасливців таких менше, ніж білих ворон.
Білі ворони – альбіноси – надзвичайно рідко зустрічаються в природі, тому й виникло таке порівняння.
У наш час вираз "біла ворона" означає не тільки незвичайну людину, але й рідкісне явище.
Блажен муж, що не йде на раду нечестивих
Вираз походить з Біблії, де сказано: "Блаженний муж, що не ходить на раду нечестивих, і не ступає слідом за грішниками, і в зібранні злоріків не сидить" (Псалом 1,1). Часто вживається в літературній мові у прямому та переносному, іронічному, значеннях.
Т.Г.Шевченко в "Давидових псалмах" використовує цей вислів як засіб характеристики громадянських чеснот людини:
Т.Г.Шевченко в "Давидових псалмах" використовує цей вислів як засіб характеристики громадянських чеснот людини:
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
Блаженні миротворці
Вислів про тих, кому вдалося примирити ворогуючі сторони. (Слова Ісуса, Євангеліє від Матвія, 5, 9)
Блудний син
У євангельській притчі (Лука, '15,' 11-32) розповідається про блудного сина, який, живучи розпусно, розтратив на чужині все, що мав. Убогий, голодний і хворий, повернувся він на батьківщину. З радістю зустрів його батько, одягнув у дороге вбрання і наказав заколоти відгодоване теля. "Повернення блудного сина" є однією з кращих картин великого голландського художника XVII ст. Рембрандта. На сюжет євангельської легенди Т. Г. Шевченко створив серію гравюр.
У переносному вживанні "блудний син", "син марнотравний" – людина, що розкаялася в своїх помилках.
У переносному вживанні "блудний син", "син марнотравний" – людина, що розкаялася в своїх помилках.
Бочка (діжка) Данаїд
Давній міф розповідає, що якийсь Данос втік від свого брата-близнюка і став царем у грецькому місті Аргосі. Але п'ятдесят синів його брата розшукали Даноса і запропонували п'ятдесяти його дочкам — Данаїдам вийти за них заміж. Данос дав на це згоду, але вручив кожній із своїх дочок по кинджалу, щоб вони, як тільки одружаться, негайно повбивали своїх чоловіків. Так вони й зробили, крім однієї, яка справді любила свого нареченого. За цей злочин боги прирекли Данаїд цілу вічність наповнювати водою з річок підземного царства бездонну бочку.
У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть:
«Він хоче наповнити бочку Данаїд».
У наш час, коли хто-небудь робить марну працю, кажуть:
«Він хоче наповнити бочку Данаїд».
Буря в склянці води
Вираз належить французькому письменникові і філософу Ш.-Л. Монтеск'є (1689-1755). Цими словами він характеризував політичні події в карликовій республіці Сан-Маріно. Подібні вирази ("буря в ложці", "гроза з корита") зустрічаються і в античних авторів (Афіней, Ціцерон).
Значення цього вислову: велике хвилювання з незначного приводу, дрібні події, які штучно роздуваються.
Значення цього вислову: велике хвилювання з незначного приводу, дрібні події, які штучно роздуваються.
Бути чи не бути
Слова з монологу Гамлета, героя трагедії "Гамлет, принц Датський" (1601) великого англійського драматурга В. Шекспіра.
У переносному вживанні означають: найважливіше питання, питання життя і смерті.
Вавілонська вежа
Вираз походить з біблійського міфу про те, як люди намагалися побудувати у Вавілоні вежу, що сягала б неба. Розгніваний таким зухвальством, бог змішав мови будівників, вони перестали розуміти один одного, і будівництво невдовзі було припинене (Буття 11:1-9). Вживається на означення справи, яка ніколи не буде завершена.
У переносному вживанні означають: найважливіше питання, питання життя і смерті.
Вавілонська вежа
Вираз походить з біблійського міфу про те, як люди намагалися побудувати у Вавілоні вежу, що сягала б неба. Розгніваний таким зухвальством, бог змішав мови будівників, вони перестали розуміти один одного, і будівництво невдовзі було припинене (Буття 11:1-9). Вживається на означення справи, яка ніколи не буде завершена.
Валтасарів бенкет
Великі багатства зібрали у Вавилоні його царі. Нікого не боялася могутня держава Вавилонія. І не помічав останній вавілонський цар Валтасар, як міцніла сусідня Персія. Свавільний Валтасар не зважав ні на жерців, ні на купців, до порад яких прислухалися його попередники. Дні і ночі бенкетував він у своєму палаці, забувши про державні справи.
Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона. І от уночі, розповідає легенда, напівп'яний Валтасар і його вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка написала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж ночі жерці відчинили ворогам брами Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці.
Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом.
Варфоломіївська ніч
Масова різня гугенотів (протестантів) у Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р. – свято святого Варфоломія. Католики тоді по-зрадницькому знищили близько 30 тис. гугенотів. Події Варфоломіївської ночі відображені в ряді літературних творів ("Хроніка часів Карла IX" П. Меріме, "Юність Генріха IV" Г. Манна та ін.).
Вживається на означення жорстокої масової розправи.Від великого до смішного один крок
Першоджерелом цього вислову є слова французького письменника Ж.-Ф.Мармонтеля (1723-1799): "Взагалі усе смішне стикається з великим" (Твори, т. V, 1787).
Цю фразу часто любив повторювати Наполеон під час втечі з Росії в грудні 1812 року французькому послу у Варшаві де Прадту, про що останній згадує в своїй книзі "Історія посольства у Велике герцогство Варшавське" (1816). Біограф Наполеона де Ремюза в своїх мемуарах свідчить, що цю фразу Наполеон промовляв і раніше.
Відкрити Америку
Цей вислів іронічно характеризує явище (предмет), ясім давно відоме, яке намагаються видати за щось нове і надзвичайно важливе. Широко вживається в творах російських письменників XIX ст. (наприклад, у М.Є.Салтикова-Щедріна в "Листах до тітоньки".
Діжка Данаїд
"Дурість - дар Божий, але не треба ним зловживати"
Вислів приписують канцлеру Прусського королівства, пізніше Німецької імперії Отто фон Бісмарку. Першоджерело - строка з віршованої новелли "Дитя феї" німецького письменника Пауля Гейзе.
Іронічний вислів до якихось дурних вчинків, слів.
Тим часом військо персів підійшло до мурів Вавилона. І от уночі, розповідає легенда, напівп'яний Валтасар і його вельможі побачили на стіні великого залу руку, яка написала вогненними буквами слова: «Пораховано, зважено й віддано персам». Це був останній бенкет Валтасара. Тієї ж ночі жерці відчинили ворогам брами Вавилона, а вранці Валтасара знайшли мертвого в його палаці.
Ось чому вислів «Валтасарів бенкет» означає: веселе, легковажне життя перед великим лихом.
Варфоломіївська ніч
Масова різня гугенотів (протестантів) у Парижі в ніч на 24 серпня 1572 р. – свято святого Варфоломія. Католики тоді по-зрадницькому знищили близько 30 тис. гугенотів. Події Варфоломіївської ночі відображені в ряді літературних творів ("Хроніка часів Карла IX" П. Меріме, "Юність Генріха IV" Г. Манна та ін.).
Вживається на означення жорстокої масової розправи.Від великого до смішного один крок
Першоджерелом цього вислову є слова французького письменника Ж.-Ф.Мармонтеля (1723-1799): "Взагалі усе смішне стикається з великим" (Твори, т. V, 1787).
Цю фразу часто любив повторювати Наполеон під час втечі з Росії в грудні 1812 року французькому послу у Варшаві де Прадту, про що останній згадує в своїй книзі "Історія посольства у Велике герцогство Варшавське" (1816). Біограф Наполеона де Ремюза в своїх мемуарах свідчить, що цю фразу Наполеон промовляв і раніше.
Відкрити Америку
Цей вислів іронічно характеризує явище (предмет), ясім давно відоме, яке намагаються видати за щось нове і надзвичайно важливе. Широко вживається в творах російських письменників XIX ст. (наприклад, у М.Є.Салтикова-Щедріна в "Листах до тітоньки".
Діжка Данаїд
За грецькою міфологією п’ятдесят доньок царя Лівії Даная - Данаїди за наказом свого батька вбили у шлюбну ніч власних чоловіків. Тільки одна з них наважилася не послухатися батька. У покарання Данаїди повинні були в Аїді вічно наповнювати водою бездонну діжку. У переносному розумінні — «діжка Данаїд», «робота Данаїд» — даремна і нескінченна праця. Міф про Данаїд вперше викладений римським письменником Гігіном (Байки), проте образ бездонної посудини зустрічається у древніх греків раніше. Першим використав вираз «діжка Данаїд» Лукіан.
"Дурість - дар Божий, але не треба ним зловживати"
Вислів приписують канцлеру Прусського королівства, пізніше Німецької імперії Отто фон Бісмарку. Першоджерело - строка з віршованої новелли "Дитя феї" німецького письменника Пауля Гейзе.
Іронічний вислів до якихось дурних вчинків, слів.
Немає коментарів:
Дописати коментар